Зима – пора веселощів, новорічних свят і відчуття казковості.
В дні, коли Новий рік все ближче, казка здається от-от станеться і ми з головою поринемо у дитинство.
В передноворічний період всі з особливим трепетом ностальгують про те, як чекали довгими зимовими вечорами на святого Миколая, як заглядали в помальовані морозом шибки, як чекали того ранку, коли нарешті отримають подаруночки від Діда Мороза і здавалося нічого не може бути чарівніше, веселіше і безтурботніше того періоду.
Але правду нікуди не діти, всі ми дорослішаємо, і з року в рік в казку віриться все менше і менше. Та це не про дружню команду «Арт-МОСТ». Ми завжди віримо в казку і даруємо її оточуючим. Ми з тих, хто переноситься в часі! Ми дружно завітали років так на 15-20 назад …
Заходиш в кімнату, а там ялинонька… вся-вся сяє, на вікнах сніжинки, скрізь гірлянди і серпантин!!!
А Дід Мороз,той ,який в звичайному житті Артем Тарновський (тільки тссс.. нікому не кажіть ), зі Снігуронькою Анютою Фурман, яка, як ніхто, найбільш відповідає цьому образу милої і привітної панянки. Водять дітей по колу, співаючи новорічні пісеньки… За всім цим пильним оком наглядає «вихователька» Юлія Михайлівна в образі королеви.
Ось по-одному дітлахи стають на стілець і розповідають віршики про зиму і її свята, за що їм Дід Мороз дає смаколики))) всі щасливі: і сірий вовчик, і білий зайчик, і руда лисичка, та що там казати, всі відчули себе малятками в дитячому садочку. Ех, дитинство – пора пустощів і щирих посмішок!
За атмосферу свята відповідала наша «зіронька» Альона Борисова, бо саме вона працювала над декораціями до свята, звісно, не без допомоги інших Арт-МОСТовських «помагайликів».
За святковий новорічний стіл відповідали Оленка Лагачова у образі красуні-ляльки з заводним механізмом і її постійний ляльковід Саша Шевченко, який взяв на себе ще й музичний супровід вечірки.
Фотографували і знімали наші пустощі-веселощі
Георгій Бекмурзін та Юра Халіпенко, за що ми їм дуже вдячні.
Як шкода, що все закінчується, як власне і наш вечір «у дитячому садочку»… І як добре, що у цей час ми відчули себе маленькими і провели у колі друзів.
Більше б таких вечорів.
А ти, шановний читачу, якщо ти ще не з нами, то ми чекаємо на тебе, бо саме тебе нам не вистачає…. Ходімо з нами в майбутнє, щоб інколи, отак всім разом повертатись на мить в минуле і згадувати, як все було.
Зима – пора казкова, проводьте її разом з рідними по крові й по душі …
В дні, коли Новий рік все ближче, казка здається от-от станеться і ми з головою поринемо у дитинство.
В передноворічний період всі з особливим трепетом ностальгують про те, як чекали довгими зимовими вечорами на святого Миколая, як заглядали в помальовані морозом шибки, як чекали того ранку, коли нарешті отримають подаруночки від Діда Мороза і здавалося нічого не може бути чарівніше, веселіше і безтурботніше того періоду.
Але правду нікуди не діти, всі ми дорослішаємо, і з року в рік в казку віриться все менше і менше. Та це не про дружню команду «Арт-МОСТ». Ми завжди віримо в казку і даруємо її оточуючим. Ми з тих, хто переноситься в часі! Ми дружно завітали років так на 15-20 назад …
Заходиш в кімнату, а там ялинонька… вся-вся сяє, на вікнах сніжинки, скрізь гірлянди і серпантин!!!
А Дід Мороз,той ,який в звичайному житті Артем Тарновський (тільки тссс.. нікому не кажіть ), зі Снігуронькою Анютою Фурман, яка, як ніхто, найбільш відповідає цьому образу милої і привітної панянки. Водять дітей по колу, співаючи новорічні пісеньки… За всім цим пильним оком наглядає «вихователька» Юлія Михайлівна в образі королеви.
Ось по-одному дітлахи стають на стілець і розповідають віршики про зиму і її свята, за що їм Дід Мороз дає смаколики))) всі щасливі: і сірий вовчик, і білий зайчик, і руда лисичка, та що там казати, всі відчули себе малятками в дитячому садочку. Ех, дитинство – пора пустощів і щирих посмішок!
За атмосферу свята відповідала наша «зіронька» Альона Борисова, бо саме вона працювала над декораціями до свята, звісно, не без допомоги інших Арт-МОСТовських «помагайликів».
За святковий новорічний стіл відповідали Оленка Лагачова у образі красуні-ляльки з заводним механізмом і її постійний ляльковід Саша Шевченко, який взяв на себе ще й музичний супровід вечірки.
Фотографували і знімали наші пустощі-веселощі
Георгій Бекмурзін та Юра Халіпенко, за що ми їм дуже вдячні.
Як шкода, що все закінчується, як власне і наш вечір «у дитячому садочку»… І як добре, що у цей час ми відчули себе маленькими і провели у колі друзів.
Більше б таких вечорів.
А ти, шановний читачу, якщо ти ще не з нами, то ми чекаємо на тебе, бо саме тебе нам не вистачає…. Ходімо з нами в майбутнє, щоб інколи, отак всім разом повертатись на мить в минуле і згадувати, як все було.
Зима – пора казкова, проводьте її разом з рідними по крові й по душі …
Комментарии
Отправить комментарий